КОМФОРТНИЙ КАТОЛИЦИЗМ ЗАКІНЧИВСЯ. ЦЕРКВА ПОВИННА ГОТУВАТИСЯ ДО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

На сторінках сайту «National Catholic Register» монс. Чальз Поуп, священик Вашингтонської Архиєпархії і відомий американський католицький блогер підносить питання «спання» католиків у часі коли переслідування Церкви може стати реальністю і в країнах Заходу.

«Зараз зростає розгубленість серед католиків, яким виглядає, що Церква, чи, принаймні, її провід живуть у минулому. Здається, що відсутнім є розуміння того, що ми уже знаходимся в стані війни й повинні керуватися тверезістю, збільшуючи свій відрив від сучасної популярної культури, щоб бути готовим мужньо свідчити за Христа, аж до мучеництва», – пише отець-блогер.

Отець Поуп, наводячи цитату Святого Письма «Благослвоеннйи Господь, моя скеля, що руки мої вчить війні, а мої пальці – бою» (Пс. 144,1), наголошує, що це не війна тілесна, а війна духовна і моральна. І щоб бути готовим у цій війні, наша боротьба, на думку автора «…має включати чіткий список помилкових вчень, а також вміння чітко, в любові нести світло істини проти помилок».

Сьогодні в католицьких парафіях, на думку вашингтонського монсеньйора, панує атмосфера свого роду сором’язливості й спокою, панує страх «спірних» питань, страх щоб хтось не образився… «Але зараз не час носити м’яку одежу», – підносить свій голос автор проти такої духовної сонливості й ліні.

Католицька Церква в США у 70-90х роках ХХ століття переживала період «привабливого католицтва». Люди, які пам’ятають цей час, пам’ятають, як католицькі парафії в Америці приваблювали людей: «Приїздіть і отримайте досвід нашої гостинності й теплоти». Тоді, найбільшим бажанням католицьких громад було безконфліктно вписатися в суспільство й отримати статус «нормальних», щоб бути прийнятими американською культурою. І це, на думку автора, американським католикам вдалося.

«Церковна архітектура та інтер’єри стали мінімалізовані. Мова богослужінь і музика спрощеними. Марійські процесії, процесії з Найсвятішими Тайнами й багато інших видимих проявів віри зникли. Навіть Розп’яття були замінені розпливчатими зображеннями Воскресіння Хрстового. Було зроблено акцент на те, щоб людина почувала себе комфортно і утверджено, а не «пригнічена» складними завданнями. Проповідь була зведеною до безпечного вмовляння берегти оточуюче середовище і не забруднювати його, не судити і не проявляти нетолерантність і т.д..» – пише о. Поуп.

«Ми, які повинні бути  світлом світу, тими, з кого Христос випромінює своє світло, вважали за краще, приховати це світло під глечиком і зачаїтись. Руїна наших сімей і культури життя є свідчення помилковості такої поведінки придушення істини. Більш аніж будь-коли до тепер ми покликані бути відмінними від оточуючої культури, не відмовлятись від критики і закликів до реформи. Більш аніж будь-коли до тепер наша віра повинна яскраво і чітко сяяти в наших церквах і громадах. І якщо світ, який звик до темряви, називає наше світло суворим, то нехай так і буде. Якщо наше світло не світить, тоді нема жодного світла. Наша католицька віра є єдиною і останньою надією для світу. Так було завжди», – описує теперішній стан речей американський священик-блогер.

«Простіше кажучи», – продовжує монсеньйор Поуп – «настав час коли духовенство має підготувати себе і народ Божий до жертв. Прагнути компромісу з теперішньою культурою є неможливо».

На думку вашингтонського священика, конфлікт між сучасною культурою і католицькою вірою уже йде. І, якщо ми хочемо зберегти свою католицьку віру, то маємо бути готовими уже найближчим часом страждати за неї.

«Ми знаходимся в стані війни за наші душі й душі людей, яких ми любимо. Ми знаходимся в стані війни за душу культури і нації. І як будь-який військовий ми повинні тренуватися, щоб добре вміти боротися. Ми повинні вивчати нашу віру і бути максимально відданими Христу, більш як будь-коли до тепер. Ми повинні знати свого ворога, його тактику і стратегію. Ми повинні бути готовими страждати за свою віру і навіть віддати своє життя за Христа.

Ми повинні змінити себе і надати можливість кожному отримати чітке уявлення про нашу віру. У наші проповіді має повернутися чіткий заклик до особистого навернення і боротьби за душі. Ми повинні перестати легковажно ставитись до гріха, до зневаги закону Божого в наших сім’ях і громадах», – закликає о. Поуп.

«Наш єпископат також мав би зайняти іншу позицію, оскільки, виглядає на те, що наші єпископи сьогодні зацікавлені більше в захисті, як у заклику до католиків піти у бій. Здається, що і священики теж не хочуть закликати людей до чого-небудь складнішого й незручного. Виникають асоціації з євангельським моментом коли св. Петро намагається вберегти Ісуса від Хреста. Тоді Петро сказав: «Нехай це не станеться з Тобою!». Тоді Ісус гостро скартав Петра, сказавши, що він думає про людське, а не про Боже і тим служить сатані.

А що з нами? Церква не відважується закликати людей прийти на Месу, якщо свято випадає в понеділок, або в суботу. Це мабуть занадто багато – просити людей прийти до церкви два дні підряд. Якщо це так, то хто ж тоді закличе людей протиставитись і енергійно протестувати проти несправедливих і злих законів, навіть якщо це означатиме штраф чи навіть ув’язнення? Сьогодні важко уявити, що більшість духовенства будуть готовими до такого, або навіть наблизяться до такої готовності. Єпископів і священиків які роблять такі заклики вважають безрозсудними і невторопними у таких сором’язливих і м’яких часах, як наші. Без сімніву підніметься ґвалт: «Поки що не час для таких речей!».

Але як не зараз, то коли?» – запитує американський священик-блогер.

«Письмо говорить: якщо труба не звучить чітко, то хіба хтось буде готуватися до бою?» (1 Кор. 14,8). Без заклику отців та інших провідників заклики не озвучать самих себе. Так духовні батьки мусять готувати своїх дітей до кар’єри свідчення. І це потрібно робити зараз, щоб приготувати їх до важких днів, які є попереду; днів, які включатимуть утиски і переслідування, а навіть і мучеництво тих, хто хоче залишатися вірним Христу.

Можливо я помиляюся. Я сподіваюсь на це. Але ми, як Церква, не можемо більше сидіти склавши руки, сподіваючи, що все це розсмокчиться само собою, що чарівним способом усе стане чудовим. Як культура, а навіть і як певні частини Церкви, ми сіяли вітер – тепер пожинаємо плоди цього», – констатує о. Поуп.

«Багато хто зараз полюбляє критикувати Церкву минулого за найменші недоліки. Але мені цікаво, як у майбутньому члени Церкви будуть дивитися на Церкву нашого часу. Оглядач Джозеф Собрен поставив це питання 15 років тому і написав: «Католики майбутнього не будуть нас звинувачувати в надмірній ревності. Вони будуть в шоці від нашої байдужості, нашого боягузтва під виглядом толерантності, нашої розхлябаності, нашої готовності підтримати єресь, святотатство, богохульство, аморальність навіть в середині самої Церкви, нашого прагнення «злизатися» із світським світом…». Так, я теж від цього у шоці.

Від св. Петра до св. Константина було 33 Папи. Тридцять із них померли мученичою смертю, два – на засланні. Було замордовано безчисла духовенства і мирян. Важко зараз уявити Церкву на Заході готовою до таки х терпінь. Наші брати і сестри в бідніших частинах світу не тільки готові вмирати за Христа, але й вмирають. Але мені цікаво: чи після стількох років комфортного католицизму середньостатистичний американський католик з духовенства чи мирян будуть готові на таке?

Настав час переобладнання. Настав час приготування до гонінь, які стають усе відвертішими із місяця в місяць, із року в рік. Рухи темряви, які прийшли під прапорами толерантності, ніколи не збиралися бути толерантними. Вони все ближчі до влади. Вони прагнуть встановити кримінальну відповідальність за будь-що і для будь-кого, хто чинить опір їхньому світогляду. Вони уже не толерують нас. Релігійна свобода сходить нанівець. Її дотримання стає необов’язковим. Федеральні суди усе частіше на стороні войовничих секуляристів і активістів…

Коли ми, як Церква, нарешті скажемо чиновникам, які вимагають від нас дотримання законів зла: «Ми не будемо цього дотримуватись. Ми не будемо вам платити. Якщо ви прагнете забрати наші будівлі, ми надамо цьому максимального розголосу, але як і раніше ми не будемо дотримуватись цих законів. Якщо ви нас заарештуєте – ми підемо в тюрму, але не здамося. Ми будемо проти законів зла. Ми не будемо співпрацювати із злом!».

На сьогоднішній момент більшість із нас не може собі такого уявити. Тихі компроміси, підкилимні договорняки будуть серйозною спокусою для Церкви, яка буде погано приготованою до переслідування.

Називайте мене панікером, називайте мене ідеалістом, але я сподіваюся, що ми віднайдемо свою твердість, поки ще не занадто пізно. Як правило, Святе Письмо говорить про збереження вірного остатку, у день, який має прийти. Я прошу Бога, щоб мені бути частиною цього вірного остатку. Чи ви готові будете приєднатися до цього остатку? Молімося і розпочнімо підготовку вже зараз. Тільки наша тверда віра може врятувати нас і тих, кого ми любимо. Молімося за тверду і відважну віру»,- завершує о. Поуп.

Монсеньйор Чарльз Поуп на даний момент є деканом і священиком Вашингтонської Архиєпархії. Він провадить особистий щоденний блог на сайті Вашингтонської Архиєпархії, часто дописує в душпастриських часописах, провадить чисельні духовні конференції для священиків і для мирян

Також може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *