Українські колядки в Харкові
Останні роки Україна демонструє феномен природного відновлення української сутності практично у всіх галузях соціального, культурного і професійного буття суспільства. Варто було принаймні хоч натрохи адміністративно ослабити агресивний потік російського шовіністичного медіа-впливу на українців – і результат став всім очевидним. Україна поволі наповнюється українським змістом і починає жити за українськими вимірами.
Чи не найкращим свідченням цього процесу є поступове відродження в Україні української обрядовості. Не декларативно-фестивальної, але вжитою в реальний сучасний духовний і соціально-культурний простір та побут простих мешканців.
Особливо сприятливими до поновлення стали різдвяна свята. Відгороджене від пострадянських новорічних святкувань народне вшанування народження Спасителя перестає бути екзотикою, а поволі набуває питомих українцям форм і сенсів. Колядки, щедрівки, віншування, традиційні Вертепи нині сприймаються у нас на Харківщині вже зовсім по-іншому, ніж навіть ще 10 років назад. Відступають у небуття байдужість, настороженість та нещира соромливість. Натомість харків’яни все частіше привітно і усмішно вітають колядників, часом підспівують і заохочують їх не лише добрим словом, але й пожертвою до міху. Поступовій зміні на краще у ставленні до своєї місії цього року відчув і колядницький гурт Спілки Української Молоді. Понад тиждень виступів у християнських храмах, різноманітних установах й «просто люди» – на вулицях, площах, на вокзалах, електричках, магазинах, кав’ярнях, супермаркетах підтвердив приязне ставлення харків’ян до народних українських звичаїв на честь Рождества Христового. Харків’яни поволі звикають до того, що вони мешкають не лише у «прикордонному», але й суто-українському місті з його історією, традиціями й новою, українською перспективою. І коли колядники завершують свої виспіви словами «Христос народився» – вже чимало місцевих жителів відповідають «Славімо його!»
Отже, наша праця вже є немарною.
Павло Клененко, Харків