"Український простір" - незалежний загальноукраїнський громадсько-політичний культурно-релігійний аналітичний двотижневик. Читайте у новому числі актуальні статті з українського життя в Україні та поза її межами.

УКРАЇНСЬКИЙ ПРОСТІР ВИМАГАЄ ОЧИЩЕННЯ

День 23 серпня у Харкові несе по-трійне святкове навантаження. Багато-багато років цей день вшановували як день звільнення Харкова від німецько-фашистських загарбників. На початках Незалежності поступово на день той наклалося ще одне свято – День міста. Відтоді щороку подвійні святкування схожі як близнюки: паради, дефіляди, різноманітні виставки у парку ім. Т.Шевченка і тому подібне. Підсумком подвійного святкування був і є грандіозний концерт російських попсових зірок і зірочок на майдані Свободи та не менш грандіозний феєрверк. Але цьогорічний День звільнення Харкова і День міста мав свою родзинку. Всі місцеві та деякі загальнодержавні теленовини розчулено повідомили про відкриття в Харкові пам’ятника трьом макакам-резусам. Коли у жовтні 1941 року люфтваффе бомбардував беззахисний Харків, одна з бомб пошкодила клітку в зоопарку, де утримували тих макак-резусів, і відтак вони були приречені на свободу. Без малого два роки німецької окупації звільнені макаки-резуси прожили у навколишніх напівзруйнованих будинках і в знаменитій споруді Держпрому. Напівживі від голоду харків’яни підгодовували їх. Коли переможна Червона армія нарешті 23 серпня 1943 року звільнила Харків від вермахту, то невдовзі в зоопарку відбудували клітку для мавп. Макакам-резусам вмить набридла свобода (а зоопарк за часів окупації функціонував), і вони добровільно і самостійно повернулися до клітки. Виходить так, що у звільненому Червоною армією Харкові їх ніхто не ловив. За цей подвиг макак-резусів увічнили в бетоні. Над їх образом скульптор працював дев’ять місяців! А от хто належно пошанує пам’ять тисяч і тисяч харків’ян, безпідставно звинувачених у пособництві окупантам, а тому репресованих? Коли дочекаємося бодай якої-небудь меморіальної згадки про геніального мовознавця Юрія Шевельова, першого президента Вільної Української Академії Наук у США Михайла Вєтухова, громадських діячів Олександра Семененка та Любові Дражевської? Вони та сотні харківських інтелігентів, щоб не потрапити в більшовицьку клітку, були змушені тікати з рідного міста перед наступом Червоної армії, тікати на Захід, де високо тримали український синьо-жовтий прапор. До речі, третє свято, що припадає на 23 серпня – День Державного Прапора України, в Харкові минуло майже непомітно. Так само непомітно, як і День Незалежності України. Пам’ять про макак-резусів виявилася святішою за все. Пам’ятник макакам-резусам ніхто не розбивати ме, як це сталося з пам’ятним знаком воякам УПА та меморіальною дошкою Патріарху Йосифу Сліпому. Всі прекрасно знають, хто це зробив, але ніхто навіть м’яко покараний не буде. Де впевненість у тому, що ті ж самі непокарані не розіб’ють щойно відкриту у Харкові меморіальну дошку Василю Кричевському – видатному живописцю, графіку, скульптору, архітектору, автору Малого Державного Герба України? УКРАЇНСЬКИЙ ПРОСТІР ВИМАГАЄ ОЧИЩЕННЯ. По тому і макак-резусів, які повернулись до своєї клітки, у Державні свята України згадуватимуть рідше.

Владислав Проненко, головний редактор