Бій під Крутами – трагедія чи здобуток?
До річниці бою під Крутами представляємо вашій увазі допис Сашка Лірника про те, чому це не трагедія, а великий здобуток для становлення нашої держави:
ПРО КРУТИ.
Цей бій був реально великою стратегічною перемогою УНР. Не поразкою і точно не приводом для скиглення і трагічних плачів. Це совєцька історіографія перетворила цю перемогу України на скиглення і ридання над «героями Крут», повністю викресливши смисл цієї битви. До речі ці «плачі» продовжуються і зараз (бідних дітей послали на убой, загинув цвіт нації, жест відчаю, і т.д. Та ще й всенародний реквієм і траур).
Взагалі оця сформована система «плачів» перетворює героїчний «народ козаків і воїнів» на покірне стадо страждальців і повністю нівелює здобутки і перемоги. Оце хник-хник «хлопчики, тільки повертайтесь живими» зовсім протилежне «із щитом, або на щиті». Це імперський наратив, коли українці використовуються як м’ясо в чужих битвах.
Тоді, під Крутами, все було інакше, пряміше і простіше. Задача була не розгромити ворога, а затримати. Питання було у виграші часу. Буквально один день. Чи навіть кілька годин.
Треба було затримати большевицько-російські війська і не дати захопити Київ саме в ці кілька годин. Бо саме в цей час йшли переговори в Бресті, де більшовицька влада, під тиском Німеччини, мала визнати УНР. Поки Київ був вільний і не окупований, то УНР мала реальний шанс бути визнаною. Що і сталося.
А якби окупація Києва на момент переговорів відбулася, то зник би предмет переговорів. Тобто УНР подалася більшовиками на переговорах як невеличкий заколот, який вже зліквідований, і нема про кого говорити. Сторона на переговорах нікого не представляє. Така була стратегічна і тактична задумка большевиків. Для того і підняли “повстання арсенальців”- своєрідну більшовицьку п’яту колону в Києві, на з’єднання до яких поспішав корпус Муравйова. Це “повстання” було скоординоване більшовиками з Петербургу. Муравйовці і “арсенальці” мали зустрітися в Києві і знищити УНР ще до її визнання.
“Арсенальців” заблокували і зачавили Січові Стрільці, дай їм Боже здоровля. А “муравйовців” зупинили і затримали крутяни. Я завжди дивувався — для чого треба було битися під Крутами, якщо потім всі сіли у вагони і повернулися в Київ? А просто виграний час дав можливість визнати УНР юридично на міжнародному рівні (Німеччина і союзники). І після цього большевики могли скільки завгодно окуповувати Київ. Це вже була дійсно окупація, а не громадянська війна всередині Росії.
Здавалось би тонка штука, але вона дала можливість УНР отримувати “міжнародну допомогу” цілком законно.
Загибель 27 бійців студентів – трагічна випадковість внаслідок помилки, коли вони, замість свого евакуаційного ешелону, вийшли на станцію, вже захоплену ворогом. Це не було наслідком планування чи тактики самого бою. Бій був спланований добре і правильно. Я б сказав ідеально. Задачу виконали із втратами ворога 1 до 4. І це в чистому полі. Результат відмінний. Ворога затримали навіть не на час бою, а на чотири дні, знищивши колії.
Тож не плакати треба, а радіти, що прийшли хлопці “із щитом”. А хто не зміг, то повернувся “на щиті”. Як і має бути в українців.
