МЗШР «ГІППОКРАТ»: ВІСІМ МІСЯЦІВ У ЗОНІ АТО. Частина ІIІ. Наша робота в Щасті

Про Щастинську лікарню і її значення в наданні кваліфікованої медичної допомоги на передовій ми чули починаючи з осені 2014 р. Тож, коли Луганський обласний Департамент охорони здоров’я запропонував нам поїхати працювати саме туди, ми з радістю погодилися.
На новому місці освоїлися досить швидко, включившись у буденну і добре знайому нам роботу хірургічного відділення: перев’язки, маніпуляції, операції, інтенсивна терапія. Від роботи “в тилу” наша праця відрізнялася хіба що більшою інтенсивністю та потребою бути завжди “напоготові”. Адже кожної хвилини дня і ночі міг поступити поранений. Тому навіть під час сну телефон завжди мав бути під вухом. З часом таке “pogotowie” увійшло в звичку і зробило нас більш організованими та уважними.
Є ще одна річ, за яку ми безмежно вдячні долі, яка “закинула” нас до Щастя. Це ‒ безцінний досвід надання медичної допомоги пораненим і тяжкохворим за умов вимушено обмеженого ресурсного і лабораторного забезпечення лікувального процесу. Адже дуже багато речей, до яких ми звикли, працюючи в мирних умовах, як до буденності, тут (через низку зрозумілих причин) були майже недоступними. Мимоволі пригадувалося, як під час навчання ще в радянському ВУЗі деякі викладачі старшого покоління з пієтетом розповідали про “земських лікарів”, як про ідеал лікаря-універсала (такий собі “швейцарський ніж медицини”). І от, за іронією долі, вже у ХХІ ст. ми отримали можливість перевірити, чи працюють підходи “земської медицини” в сучасних умовах? Виявилося, що так! За нашими спостереженнями, результати лікування багатьох пацієнтів у цій лікарні на передовій мало чим відрізнялися від результатів лікування такого ж континґента поранених і хворих у тилових лікувальних закладах. Тут є над чим замислитися…
Багато добрих слів хочеться сказати також на адресу волонтерів і волонтерських організацій, з якими ми співпрацювали. Це ‒ “Народний тил”, “Ініціатива Е+” (п. Оксана Сивак), благодійний фонд “Франківський опір” (п. Зінаїда Федорук), “Доброчинець” (п. Вадим Приходченко), “Реальная помощь военным” (п. Юлія Чорна), а також наші колеґи ‒ п. Михайло Депутат, п. Андрій Кучма та п. Любомир Клецко. Оскільки ми працювали в Щасті як цивільні фахівці й бачили ситуацію в лікарні зсередини, нам вдалося привернути увагу волонтерів до проблем, з якими стикаються саме цивільні медики. Передусім це стосується різних аспектів ресурсного забезпечення хірургічних операцій та післяопераційного догляду за пацієнтами. Сподіваємося, що за нашим посередництвом деякі проблеми були вирішені.
Вісім місяців збігли як один день… Напередодні Нового року природа ніби розщедрилася: місто притрусило снігом і воно принишкло в очікуванні свята. За вікном буса востаннє промайнули знайомі обриси лікарні, а на очі мимоволі навернулися сльози…
Хай щастить тобі, Щастя – місто-форпост на Далекому Сході України!

Також може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *